Є час доби, який я багато років вважав проклятим. Приблизно за годину після обіду. Голова, яка зранку легко тримала в собі архітектуру великої системи, раптом стає ватяною. Думки течуть повільно, хочеться відкинутися на спинку крісла й подивитися щось безглузде. Я списував це на вік, на погоду, на біоритми, на що завгодно, крім очевидного. А очевидне лежало в мене в тарілці. Я не дієтолог і не лікар, і якщо у Вас є питання про власне здоровʼя, їх треба обговорювати з фахівцем. Але як людина, яка все життя працює головою, я провів над собою достатньо спостережень, щоб сказати: їжа впливає на якість роботи набагато сильніше, ніж заведено думати в нашій професії.
Пальне і двигун
Ніхто не заливає в гоночний болід перше-ліпше пальне і не дивується потім, що машина їде ривками. Але з власним мозком ми робимо саме це. Мозок дуже ненажерливий: за невеликої ваги він споживає помітну частку всієї енергії тіла і працює на ній безперервно. Він залежить від того, наскільки рівно ця енергія надходить. Якщо її подавати стрибками, великими порціями швидких вуглеводів, мозок отримує спершу сплеск, а потім провал. Цей провал і є те саме післяобіднє отупіння, яке ми звикли вважати природною частиною робочого дня.
Їжа це не лише калорії. Це ще й сигнали для всієї гормональної системи, яка вирішує, як розподіляти сили. Важка жирна їжа у великій кількості змушує організм зайнятися травленням усерйоз, і він забирає на це ресурси, залишаючи голові те, що лишилося. Організм завжди розставляє пріоритети правильно з погляду виживання: перетравити важливіше, ніж спроєктувати базу даних. Наше завдання не сперечатися з ним, а не ставити його перед таким вибором посеред робочого дня.
Сцена з життя команди
Я багато разів спостерігав ту саму картину. Важливий реліз, команда працює допізна, і щоб підтримати людей, замовляють піцу на всіх. Жест добрий, я сам так робив. А за годину після піци продуктивність команди падає, люди починають помилятися в дрібницях, і зрештою вечір, який мав стати останнім ривком, перетворюється на вечір виправлення помилок, зроблених після вечері. Тепер у таких ситуаціях я прошу замовляти щось легке. Люди спершу дивляться на мене як на зануду, а потім помічають, що вечір минув зовсім інакше.
Ми роками оптимізуємо код, сервери й процеси, але рідко оптимізуємо те, на чому працює головний процесор компанії: людей.
Що я помітив на собі
Я не даватиму рецептів і не розповідатиму, що саме треба їсти, це не моя професія. Але поділюся спостереженнями, які кожен може перевірити на собі за пару тижнів.
- Розмір порції важливіший, ніж здається. Щільний обід майже гарантовано зʼїдає пару годин продуктивної роботи після нього. Кілька невеликих прийомів їжі тримають голову рівніше, ніж один величезний.
- Солодке працює як кредит. Шоколадка перед складним завданням дає швидкий підйом і такий самий швидкий спад. Це та сама механіка, що в стимуляторів, тільки в мʼякій формі.
- Вода це теж харчування. Легке зневоднення відчувається як утома і розсіяність, і його дуже легко не помітити, коли сидиш у завданні.
- Найскладніші завдання краще ставити не на післяобідні години. Якщо провал після обіду все ж трапляється, нехай на нього припадуть рутинні справи, а архітектура й важливі рішення нехай живуть у години ясної голови.
- Кава не замінює їжу. Багато програмістів в аврал живуть на каві до вечора, а потім зʼїдають усе одразу. Це найгірший з можливих графіків для рівної роботи.
Харчування як частина системи
Як архітектор, я звик дивитися на все як на систему з входами і виходами. Людина теж система, і їжа один із її головних входів. Якщо на вході хаос, на виході теж буде хаос, скільки б ми не налаштовували процеси й інструменти. Це не означає, що треба перетворювати обід на науковий експеримент із вагами й таблицями, хоча декому це подобається. Це означає, що варто хоча б помітити звʼязок між тим, що лежить у тарілці, і тим, що відбувається в голові за годину.
Для керівника тут теж є практичний висновок. Культура харчування в офісі чи в команді впливає на результат не менше, ніж культура нарад. Вічна піца на дедлайнах, солодощі в кожному кутку, обід на бігу за клавіатурою створюють середовище, в якому людям обʼєктивно важче добре думати. Невеликі зміни, нормальна перерва на обід, легка їжа в авральні вечори, вода під рукою, коштують копійки порівняно з ціною помилок, зроблених утомленою головою.
У місії Ingello є радикальне довголіття, і я дедалі більше переконуюся, що воно починається не з футуристичних технологій, а з дуже простих щоденних рішень. Те, що ми їмо сьогодні, впливає не лише на сьогоднішній вечір, а й на те, скільки років ми зможемо працювати з ясною головою.
Що зробити завтра
Проведіть простий експеримент на тиждень. Записуйте, що Ви їли на обід і як почувалися за годину за шкалою від одного до пʼяти. Нічого не змінюйте, просто спостерігайте. Наприкінці тижня подивіться на записи. Майже напевно Ви побачите закономірність, яку раніше списували на погоду чи біоритми. А далі рішення ухвалите самі, як інженер, який нарешті побачив логи.
