Кожні кілька років в IT-середовищі зʼявляється нова хвиля інтересу до ноотропів. Хтось читає про Кремнієву долину, де інженери нібито «зламують» мозок жменею капсул щоранку, хтось дивиться фільм про пігулку, яка робить героя генієм, хтось отримує рекламу «натурального комплексу для концентрації». І от уже в робочому чаті обговорюють дозування, а на столі в розробника зʼявляється баночка з обіцянкою на етикетці. Я ставлюся до цієї теми з цікавістю і водночас зі здоровим скепсисом інженера, який звик перевіряти твердження тестами. Одразу застережу: я не лікар і не фармаколог, і все, що стосується конкретних препаратів і Вашого здоровʼя, треба обговорювати з лікарем. Я ж хочу поговорити про те, що зазвичай залишається за кадром реклами.
Мрія про чарівну пігулку
У людства дуже давня любов до короткого шляху. Алхіміки шукали філософський камінь, який перетворить свинець на золото без довгої праці. Ми шукаємо пігулку, яка перетворить утомлений мозок на геніальний без сну, тренування і ладу в житті. Бажання зрозуміле: робота інтелектуальна, конкуренція висока, а мозок не завжди у формі. Але якщо подивитися на історію, короткий шлях майже завжди виявлявся або ілюзією, або дуже дорогим кредитом. Філософський камінь так і не знайшли, зате алхіміки, поки його шукали, випадково заклали основи хімії. Так і з ноотропами: чарівної пігулки немає, але, розбираючись, чому її немає, можна багато зрозуміти про те, як насправді працює Ваша голова.
Що каже реальність
Під словом «ноотропи» ховається дуже строката компанія. Там є речі з добре вивченим ефектом, наприклад той самий кофеїн, який справді підвищує бадьорість, але не робить розумнішим. Там є рецептурні препарати, які призначають при конкретних діагнозах, і їхній прийом здоровою людиною «для продуктивності» це зовсім інша історія з іншими ризиками. І там є величезна кількість добавок, у яких доказова база або слабка, або відсутня, а ефект важко відрізнити від плацебо. Проблема в тому, що на полиці магазину всі вони стоять поруч і обіцяють одне й те саме.
Я помітив закономірність у людей, які захоплюються цією темою. Майже завжди «ноотроп працює» в перші тижні, коли людина одночасно починає його приймати, висипатися, стежити за режимом і з натхненням братися за завдання. За місяць натхнення минає, режим розповзається, а ефект «чомусь перестає працювати». Це класична помилка експерименту: змінили одразу кілька змінних і приписали результат тій, що лежить у гарній баночці.
Найпотужніший ноотроп з відомих мені називається «вісім годин сну». Він безкоштовний, не потребує рецепта, і чомусь саме на ньому ми економимо в першу чергу.
Мозок це не процесор, який можна розігнати
Програмісти люблять порівнювати мозок із компʼютером, і в цьому порівнянні є пастка. Здається, що якщо підняти частоту процесора, усе запрацює швидше. Але мозок більше схожий на екосистему, ніж на процесор. Його продуктивність залежить від десятків повʼязаних чинників: сну, харчування, руху, стресу, сенсу роботи, стосунків із людьми, кількості перемикань між завданнями. Втручання в один чинник без урахування решти схоже на те, як удобрити одне дерево в лісі, де пересохла річка. Дерево, може, й зрадіє, але ліс не врятуєш.
Є ще один бік, про який говорять рідко. Інтелектуальна робота потребує не лише концентрації, а й розсіяного мислення, коли мозок блукає і повʼязує далекі речі. Багато речовин, які обіцяють «лазерний фокус», посилюють перше коштом другого. Людина стає чудовим виконавцем вузького завдання і втрачає здатність побачити, що завдання взагалі поставлене неправильно. Для архітектора чи підприємця це дуже поганий обмін.
Що справді покращує роботу голови
Я розумію, що цей список звучить нудно, і саме тому його так не люблять. Але в моїй практиці і в практиці людей, з якими я працював, працюють саме ці речі.
- Сон як пріоритет, а не залишок. Не те, що лишилося після роботи й серіалу, а перший рядок у розкладі.
- Захищені години глибокої роботи. Дві-три години без чатів і дзвінків дають більше, ніж будь-який стимулятор, бо прибирають головного ворога концентрації: перемикання.
- Рух. Прогулянка чи тренування помітно покращує і настрій, і здатність думати. Це одна з небагатьох речей зі справді переконливою доказовою базою.
- Їжа без провалів. Важкий обід гарантує сонний вечір. Це перевіряється на собі за тиждень.
- Лад у завданнях. Половина «втоми мозку» насправді втома від хаосу: від незакритих справ, розмитих пріоритетів і необхідності тримати все в голові.
Звʼязок із тим, як влаштована робота
Останній пункт мені особливо близький, бо це саме те, чим ми займаємося в Ingello. Коли процеси компанії не формалізовані, люди змушені тримати в голові десятки дрібниць: кому зателефонувати, де лежить документ, що обіцяли клієнтові. Це величезне фонове навантаження, яке не зніме жодна пігулка. Система, в якій усе записано, завдання видно, а рутину автоматизовано, звільняє голову краще за будь-який ноотроп. Я б назвав добру автоматизацію організаційним ноотропом, у якого немає побічних ефектів, крім того, що співробітники починають іти додому вчасно.
Що зробити завтра: якщо Ви щось приймаєте «для продуктивності», чесно проведіть експеримент як інженер. Обговоріть із лікарем, чи це взагалі має сенс, і якщо так, змінюйте одну змінну за раз і записуйте результат. А паралельно спробуйте два тижні висипатися і захищати ранкові години від чатів. Порівняйте. Підозрюю, що результат Вас здивує, і баночка на столі стане просто баночкою.
